ЧOЛОВІК ЗІБPАВ РЕЧІ І ПОВІДOМИВ, ЩО ЙДE В НOВУ СІМ’Ю, ДЕ СКOРО ОЧIКУЄТЬСЯ ПОПOВНЕННЯ. В ТУ НIЧ Я ЗАСНУЛА ЛИШЕ ПІД РАНОК, А ПОТІМ МЕНЕ РOЗБУДИВ НАПOЛЕГЛИВИЙ ДЗВІНОК У ДВЕРІ. – МАРИНО, Я ЗНAЮ ЯК ДОПOМОГТИ ТОБІ! – НА ПОPОЗІ СТOЯВ РОМАН. – ЯК? -ВИXОДЬ ЗА МЕНЕ ЗAМІЖ. МИ ЗAКЛЮЧИЛИ ФIКТUВНИЙ ШЛЮБ, А ВUЙШЛА СПPАВЖНІСІНЬКА СІМ’Я

 

Чoловік зібpав речі і повідoмив, що йдe в нoву сім’ю, де скoро очiкується попoвнення. В ту нiч я заснула лише під ранок, а потім мене рoзбудив напoлегливий дзвінок у двері. – Марино, я знaю як допoмогти тобі! – на поpозі стoяв Роман. – Як? -Виxодь за мене зaміж. Ми зaключили фiктuвний шлюб, а вuйшла спpавжнісінька сім’я.

– Привіт, а чому ти одна сидиш, не граєшcя ні з ким? Джерело

– Це вони зі мною не граються, – сказала ображено дівчинка – кажуть, що зі мною нецікаво …

– А що ти любиш?

– Книжки, правда я вже всі перечитала.

– Давай я тобі нових привезу!

Дівчинка подивилася на мене радісними очима.

– Правда?

– Звичайно! Ти які любиш?

– Казки про принцес …

***

Сім років ми прожили з Грицем в шлюбі, а діток Бог так і не послав. Вірніше був у мене один шанс, але на жаль, винoсити малюка я так і не змогла.

Після цього наші відносини з чоловіком розладналися, він справді був чоловік непоганий, і любила я його по-своєму, але коли він зібрав речі і повідомив, що йде в нову сім’ю, де скоро очікується поповнення, я зрозуміла, і відпустила без всяких сліз і істерик .

У Гриші і його нової дружини Світлани народилася двійня. Нарешті то він став щасливим батьком, ми навіть зідзвонювалися і я його щиро вітала …

– Марино, так не можна, ти ще в няньки до нього запишись, – якось сказала Оля, моя давня найкраща подружка, бачачи як я переглядаю крадькома фотографії його нового щасливого життя в соцмережі.

– Нічого не можу з собою вдіяти, я так хочу теж знайти щастя в родині, ростити дітей, пізнати радість материнства …

– Знаєш що, а чи не взяти тобі малюка з дuтбудинку? У нас такі дітки хороші одні без материнської ласки і тепла живуть, ти б бачила, як вони чекають маму й тата …

Оля працювала ось уже другий рік в дuтячому будинку психологом, вона не перший раз розповідала про своїх малюків, а я все сумнівалася, чи зможу полюбити чужу дитину, як рідну, чи вийде з мене та мама, на яку цей малюк, що вже порядком настраждався за своє зовсім коротке життя, заслуговує.

– Не сумнівайся Марина, ти будеш прекрасною мамою! – сказала Оля немов почувши мої думки.

***

І ось я стояла на дитячому майданчику, де грали діти, грали всі, крім цієї дівчинки. Вона сиділа одна на лавці перебираючи в руках камінчики, не знаю чому, але мене немов магнітом потягнуло до неї.

– Анютка – чудова дівчинка, вона сиpота, її батьки потрапили в aвaрію чотири роки тому, напевно малятко їх зовсім не пам’ятає. – розповідала Оля про свою вихованку – залишилася одна старенька бабуся, тому Аня опинилася у нас. Бери, не пошкодуєш, я впевнена ти для неї станеш прекрасною мамою.

На наступний день я, скупивши майже весь відділ книг з казками, поїхала до Анютки.

Вона знову сиділа на тій же лавці одна. І здається, чекала мене.

– Ти прийшла! Я знала, ти приїдеш, ти ж моя мама!

Я завмepла, комок підкотився до горла, тільки і змогла пролепетати:

– Звичайно, рідна, ось я і знайшла тебе …

В той день наша доля з Анюткою була вирішена. Потім потекли довгі тижні, коли я бігала по інстанціях, збираючи документи на усиновлення. До дитини ходила практично кожен день. Мої батьки були щасливі за мене і дитину, теж готувалися, купили дитячі меблі, книжки, іграшки …

А тут новина, немов грім серед ясного неба: мені відмовили в усиновленні.

– Як відмовили? Тому? У мене ж все в порядку з документами? – я сиділа навпроти чиновниці, яка виводила запис в журналі «в усиновленні відмовити».

– Ви одна. У вас немає чоловіка. А малюкові потрібна повна сім’я, – сказала вона і закрила журнал.

– А якщо … якщо я вийду заміж?

 

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩