НА НАШЕ ВEСІЛЛЯ БРАТИ МОГО ЧOЛОВІКА ПОДАPУВАЛИ НАМ ЦIННИЙ ПОДАPУНОК. OДНОГО ВЕЧOРА ДО МЕНЕ ПPИЙШЛА ДPУЖИНА OДНОГО З НИХ, ЩОБ ЗAБРАТИ ПOДАРУНОК НAЗАД. – НIЧОГО НE ЗНAЮ! МОЄЇ ЗГOДИ НIХТО НE ПИТАВ, ДЛЯ МЕНЕ «СЮPПРИЗ» БУВ, ЩО ЦE ВАМ ВIДДАЛИ

 

На наше вeсілля брати мого чoловіка подаpували нам цiнний подаpунок. Oдного вечoра до мене пpийшла дpужина oдного з них, щоб зaбрати пoдарунок нaзад. – Нiчого нe знaю! Моєї згoди нiхто нe питав, для мене «сюpприз» був, що цe вам вiддали.

Найдорожчим подарунком на наше весілля з першим чоловіком була пральна машинка. Брати чоловіка скинулися і подарували. В ті часи, це був супер-подарунок для молодої сім’ї. Джерело

Відгуляли весілля, переїхали жити на знімну квартиру, яка знаходилася якраз біля будинку одного з братів. З невістками я встигла поспілкуватися тільки на весіллі, особливо то й не познайомилися. В гостях у них жодного разу не були.

Ольга була балакучою і, як мені спочатку здалося, простою жінкою, вона була дружиною старшого брата. Люба-дружина середнього брата була мовчазною і якоюсь відстороненою.

Ось якраз і жили ми буквально навпроти будинку Люби. У них з братом чоловіка було тоді двоє дітей, хлопчик і дівчинка. І ось занадилися їх дітки до нас в гості бігати. Хлопчику було 6, дівчинці 4.

Так ось, вривалися ці «бусурмани» без попередження. Двері на день у нас ніхто не закривав тоді. Відчинять двері, забіжать в будинок, голосно кричать, все, що цікаво, чіпають, в загальному, дітки не з боязких.

А я настільки сором’язлива в ту пору була, що толком осадити їх не вміла, було незручно, щоб їх не образити, розуміла, що це діти.

На той час моїй доні виповнилося 9 місяців. З грошима постійний напряг, економили на всьому, купувала я щось до чаю або фрукти мало не поштучно. Кілька яблук, 200 г печива або пряників. І завжди в вазочці на столі все лежало.

Племінники покружляють по квартирі, перетрогають, що можна і що не можна, подивляться на мою дочку, закидають мене питаннями і шусть на кухню. Хапають без попиту все, що побачать, в рот та кишені заховають, і на вулицю.

Почала все в холодильник прибирати, а їх по штучці пригощати, коли траплялася навала. Так вони, побачивши порожній стіл, занадилися і холодильник інспектувати.

Мене мама вчила: НІКОЛИ нічого чужого не брати, не випрошувати, не дивитися «голодними» очима, не тертися біля столу. Краще сказати їй про свої бажання, буде можливість-купить. І я так само свою дочку виховала.

Намагалася двері закривати на ключ, так вони стоять і тарабанять довго. Терпіла я, терпіла, розповіла про все чоловікові. Ну, у нього розмова коротка, його ж племінники – набіги припинилися.

Одного разу поклала я дочку спати і почала поратись по кухні – я готувала вечерю. Раптом відчиняються двері і заходить Люба. Привіталися, перекинулися парою слів. А потім вона з посмішкою питає:

-Машинка пральна де у тебе?

-Під столом.

-Я її заберу, моя зламалася. Не розумію, навіщо мій чоловік вам її подарував? Він взагалі-то мені нову давно обіцяв. А взяв і вам на весілля подарував, діловий!

-Як це? Її ж нам брати разом подарували, скинулися!

-Нічого не знаю! Моєї згоди ніхто не питав, для мене «сюрприз» був, що вам віддали.

 

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩