– Квартири продамо, купимо одну велику. Я буду за внуком дивитися, а ти можеш відразу на роботу вийти…

 

Наталя і Михайло зустрілися випадково. Чоловік поспішав з роботи додому. Він йшов через міський парк, де  побачив молоду дівчину в оточенні подруг. Всі вони весело щебетали, сміх луною розносився серед зелених дерев і відбивався в їх красиві очі. Сміх однієї з них особливо привернув увагу Михайла: дзвінкий, красивий, ніжний, він нагадував передзвін дзвіночка в лісовій глушині. Чоловік мимоволі зупинився, задивившись на дівчину.

Подруги, помітивши його увагу, вказали на це Наталі. Вона підбігла до нього – легко, немов не торкалася землі, і запитала:

– Ви мене чекаєте? Розумієте, хтось по телефону на побачення покликав. А щоб не одній йти, я подруг прихопила.

– Ні, це не я, – трохи розгубився Михайло.

– Шкода, – засмучено промовила дівчина.

Потім знову повеселішала і почала знайомитися. Так і почався їх роман. Ця дівчина вражала Михайла своєю відкритістю, щирістю, веселою і доброю вдачею. Він намагався в силу своїх можливостей як часових, так і фінансових, доглядати, дарувати милі подарунки.

Наталі були дуже приємні його залицяння. Їй лестило те, що на неї звернув увагу чоловік старший за неї на п’ять років – вже дорослий, в якійсь мірі реалізований. А, головне, він мав спокійний, поступливий характер.

Настав час знайомитися з батьками хлопця. Дівчина довго готувалася до цієї зустрічі та дуже хвилювалася, але, як виявилося, даремно. Мама Михайла – Ірина Петрівна була дуже красивою жінкою: доглянутою і впевненою в собі. Батько ж був схожий характером зі своїм сином. Ірина Петрівна при першій же зустрічі дізналася все про дівчину, задаючи їй питання, часом і незручні: хто батьки, де працюють, який у неї дохід, чи є квартира. Але Наталю це не збентежило – мати ж, за сина переживає.

В той же день, проводжаючи дівчину додому, Михайло зізнався їй у коханні та зробив пропозицію.  Наталя дуже зраділа і відповіла згодою. Далі було весілля, організацією якого зайнялася свекруха, розпланувавши все від і до: прикраси, гості, навіть букет нареченої вона вибрала сама. Дівчина повністю поклалася на свекруху і її витончений смак.

А потім почалася сімейне життя, якщо це можна так назвати. Ірина Петрівна якось різко змінилася. Вічний контроль з її боку, дзвінки синові кілька разів на день по пів години. «Підказки» невістці, як повинна будуватися їх сім’я, на які принципи та цінності вона повинна спиратися. Могла заявитися серед білого дня до них додому. Блукаючи по квартирі в білих шкарпетках, перевіряла чистоту і порядок, не забуваючи сповістити невістку про результати своїх перевірок.

Наталя терпіла, але потім підійшла з питанням до чоловіка:

 

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩