Мені дочка дзвонила на днях, каже: “Мамо, ви не проти, якщо я з понеділка на декілька тижнів до вас переберуся?” Я аж засмутилася, тепер зять сам залишиться в квартирі. То свекруха до моєї доньки в гості їде, а вона не знає, де подітися

 

– Мені дочка моя дзвонила на тижні, каже: “Мамо, ви не проти, якщо я з понеділка на декілька тижнів до вас переберуся?” – розповідає 50-річна Зінаїда Олегівна. – Я кажу так, звичайно не проти, приїжджай. Знову свекруха їде в гості, мабуть. І наша Полінка шукає притулок на цей час.

– Хм. Тобто до неї гості в будинок приїдуть, а вона з дому хоче кудись втекти?

– Ну то таке. Свекруха у моєї доньки дійсно дуже непроста людина. Полінку нашу вічно критикує, постійно зауваження робить їй на кожному кроці. Мирного співіснування не виходить у них зовсім. Полінка моя вже навіть і не намагається догоджати їй. Напередодні приїзду матері свого чоловіка моя донька збирає валізу – і до нас. У нас тут теж народу багато, в одній кімнаті недужа бабуся, в іншій ми з батьком, в третій – молодші дочки-двійнята, студентки. Але тут хоч всі свої, розуміємо один одного, входимо в положення. Ніхто суперечок на рівному місці не влаштовує нікому, миримося легко.

– Зрозуміло. А свекруха що, без запрошення їде до сина, виходить, їй байдуже до всього?

– Взагалі, справедливості заради треба сказати, що їде-то вона до себе, в свою квартиру! – зітхає Зінаїда Олегівна. – Самі вони з маленького містечка. Зять після школи пішов навчатися в столицю. Ну, і батьки вирішили в гуртожиток хлопчика свого не селити, а купити квартиру в столиці, на яку вони збирали гроші багато років. Дачу свою з добротним будинком продали, щось там ще – і купили крихітну однокімнатну квартиру в спальному районі, зовсім в дуже поганому стані. Звичайно, придбали на своє ім’я. Дещо трохи відмили, підремонтували, і ось, наш зять Андрій з першого курсу там і живе.

Зараз Андрієві вже 30 років. Навчання він давно закінчив, працює. У тій самій квартирі, ключі від якої піднесли йому батьки «за вступ на навчання», вже на свої зароблені гроші зробив хороший чистий ремонт, купив нові меблі, побутову техніку.

Два з половиною роки тому Андрій одружився з Поліною, дочкою Зінаїди Олегівни, і тепер в тій однокімнатній квартирі вони живуть удвох. Відкладають на розширення, але це справа не дуже швидко йде.

І все б нічого, якби не регулярні приїзди Софії Миколаївни, матері Андрія.

Власне, їздити в столицю два-три рази на рік вона почала ще з часів студентства сина. Перевірити хлопчика, привезти йому домашньої їжі, напекти пиріжків, погуляти по столиці, по магазинах і ринках. Тут же, в столиці, живе і подруга юності Софії Миколаївни, з якою вони обов’язково зустрічаються в кожен приїзд, і не раз.

Останнім часом свекруха ще й поліклініки столичні відвідує, за рекомендацією подруги. Проходить обстеження, консультується з фахівцями, адже в столиці вони кращі, ніж в них у маленькому містечку.

 

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩