«Ти що, спеціально мене доводиш!? Ти ж знаєш, що ці джинси нові! А якщо їх не вдасться відіпрати!? Я тебе годую, доглядаю, виховую, поки твоя мамка невідомо де вештається, а ти тільки псувати все вмієш!» Бабуся кричала на внучку так, що, напевно, було чути в радіусі кілометра від нашого двору

 

Погода цього тижня  видалася по-справжньому осінньою і ми з донькою тільки ввечері, коли нарешті припинилася злива, вирішили прогулятися до дитячого майданчика. Скрізь невеличкі калюжі, тому дітвори у дворі ще мало. Моя зраділа тому, що гойдалки вільні, забралася на них і не злазила майже весь той час, що ми провели на майданчику.

Недалеко від нас у щось захоплено грали три дівчинки і два хлопчики приблизно 5-6 років, а на сусідній від мене лавочці сиділи три бабусі, щось між собою обговорювали і періодично поглядали на своїх онуків. По факту я знаю і бабусь, і дітей, вони всі живуть в сусідніх під’їзд, але їхніх імен не знаю, зрідка вітаюся з ними, коли повз проходжу, і вони також.

І цього разу я привіталася, вони кивнули мені у відповідь, я сіла на сусідню лавочку і більше особливої ​​уваги на них не звертала .. до певного моменту.

Поки діти грали в спокійну гру, все було тихо, але потім дітям, мабуть, стало нудно, і вони почали грати в догонялки. У якийсь момент одна з дівчаток спіткнулася і впала, забруднивши коліна на джинсах і долоні. Бабуся цієї дівчинки відразу схопилася зі свого місця на лавочці і з войовничим виглядом попрямувала до дівчинки.

«Ти що, спеціально мене доводиш!? Ти ж знаєш, що ці джинси нові! А якщо їх не вдасться відіпрати!? Я тебе годую, доглядаю, виховую, поки твоя мамка невідомо де вештається, а ти тільки псувати все вмієш!» Бабуся кричала на внучку так, що, напевно, було чути в радіусі кілометра від нашого двору.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩