КОЛИ ПОДРУЖЖЯ ПОЧУЛО ДІАГНОЗ СИНА — ПОВІРИТИ В ЦЕ НЕ МОГЛИ. В ОДИН МОМЕНТ ВСЕ ЇХНЄ СІМЕЙНЕ ЩАСТЯ ВТРАТИЛО СЕНС. СОЛОМІЯ ПЛАКАЛА НЕ ОДНУ НІЧ Й ЗАДАВАЛА СОБІ ПИТАННЯ: » ЧОМУ МИ? ЧОМУ НАШ ЧУДОВИЙ СИНОЧОК?» ВОНИ ВІДДАВАЛИ УСІ КОШТИ НА НАЙКРАЩИХ ЛІКАРІВ. АЛЕ СТАН ХЛОПЧИКА НЕ ПОКРАЩУВАВСЯ. І ОДНОГО ДНЯ ЛІКАР ВИНІС ВИРОК: ГОТУЙТЕСЯ ПОПРОЩАТИСЯ ІЗ СИНОМ

 

Пара одразу розпочала пошуки викладачки. Та ж розповіла, що пам’ятає лише село, де він проживав. Соломія з Вадимом подалися в дорогу.

Знайти чоловіка було не важко, адже його знало все село. Монах був дуже розчулений історією батьків, бачив, що люди добрі, тому й погодився з ними поїхати в лікарню.

Картина в палаті була невтішною: кругом хлопчика стояли дідусь і бабуся, рідна сестра Соломії з чоловіком — усі прийшли попрощатися. На маленькому зблідлому дитячому обличчі блистіла лише одна сльоза.

Соломія, Вадим і монах Василь зайшли в палату. Цілитель привітався з усіма й сказав «Вклякайте й моліться зі мною». Ніхто не суперечив монаху й усі впали на коліна. В усіх були мурашки по тілу, адже це остання надія. Враз монах звівся на ноги й сказав: «Я зробив усе, що міг. Надіємося, Господь почув нас». І покинув лікарняну палату.

Через декілька днів Славку стало краще. Лікарі називали це дивом, а батьки не могли повірити своєму щастю. Після року лікування хвороба відступила, а батьки лише дякували Богу за кожний новий день, який той подарував їхній сім’ї.

Коли Славкові виповнилося 18, той вирішив провідати свого спасителя. Він відмовився від гучної вечірки з друзями й поїхав в Карпати.

Старенький чоловік так і жив самітно в невеличкій хатинці. Монах побачив дорослого парубка на подвір’ї й одразу вийшов. Славко привітався з чоловіком, а по його обличчю покотилася сльоза. Василь одразу зрозумів, хто стоїть перед ним. Ярослав, обійнявши старого, промовив «Спасибі за шанс на життя».

Ви б теж так вчинили на місці Ярослава?

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩