Незабаром Світлана зрозуміла, що при надії. Довелося зізнатися матері. Коли мама влаштувала вітчиму допит, він сказав, що Свєта сама йому проходу не давала

 

Мій брат повертався якось з відрядження, лив сильний дощ. Раптом на трасі побачив дівчину.

Він думав – зупиняти чи ні, тому що дістали дівчата, які часом стоять там не для того, щоб добратися додому. Місце було безлюдне, вирішив все ж зупинитися.

Я до неї звик

Дівчина сіла в машину вся промокла, брат накинув на неї свою курточку.

– Щиро дякую, – сказала дівчина тремтячим голосом.

– Що ж ти в такий час та ще під час дощу робиш на дорозі?

– Від батьків втекла.

– Що накоїла?

– При надії я…, хлопець кинув.

– І куди прямуємо?

– Не знаю поки. Втекла від безвиході. Буду вдячна, якщо ви мене підвезете до вокзалу, там можна сховатися від дощу і заночувати.

– Ну, ні, так діло не піде. Звичайно, батькам прикро, виростили красуню, а вона їм сюрприз за все хороше. Давай я все ж відвезу тебе додому?

– Ні, ні, я не поїду. Я боюся їхати додому.

– Що мені з тобою робити? Я ж не бездушний, щоб залишати людину в біді.

Жив брат один. Йому було тоді близько тридцяти, хотів свободи, з дівчатами гуляв.

Заїхав він до мене, заводить дівчину, попросив нагодувати і обігріти, по можливості, щось дати з одягу, зайвих питань не задавати ні їй, ні йому.

Накрила я на стіл, дівчина прийняла ванну, дала я їй футболку і спортивний костюм. Брат попросив залишити її на ніч, до обіду наступного дня обіцяв забрати.

Дівчина назвалась Світланою. Я поклала її спати, брат поїхав. Вранці він з’явився рано, поснідали і він забрав дівчину. Я зрозуміла, що вона при надії, тому що у ванній їй було погано.

Що думати – не знала. У брата багато було дівчат, міняв він їх постійно. Вирішила, що брат влип. Світлана почала жити у нього. Потім якось він розповів мені історію Свєти.

– Навіщо тобі все це? – запитала я брата, – невідомо хто вона, звідки, чия дитина, що там за батьки. Що ти будеш з нею робити далі?

– Я до неї звик. Готує вона добре, приїжджаю з роботи, людина жива в квартирі. Вона досить розумна. Не можу ж я викинути її на вулицю, куди вона піде? Може з’явиться дитина, батьки побачать онука чи онучку і пробачать.

Так Світлана жила у брата, нічого зайвого, як він говорив, чисто друзі. Він утримував її, вона платила йому турботою. Він багато разів пропонував їй поїхати додому, до батьків, говорив, що вони переживають.

Документів з собою немає, а їй в лікарню потрібно. Коли він почав наполягати, Світлана розповіла йому, чому вона не може повернутися додому.

Виявляється, її рідного батька не стало, мама вийшла вдруге заміж. Вітчим поклав око на Свєту, коли матері не було, чіплявся до неї, матері вона побоялася сказати.

Молода, всього 17 років. Вітчим діймав постійно, намагалася не залишатися з ним вдома. Незабаром зрозуміла, що при надії. Довелося зізнатися матері. Коли мама влаштувала вітчиму допит, він сказав, що Свєта сама йому проходу не давала, не знав, як від неї відкараскатись, ось так все й вийшло.

Мама чоловіка втратити боялася, почала все спихати на доньку, сказала, щоб забиралася з дому. Світлана від відчаю втекла.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩