ПИШУ СВОЄ ЗАПІЗНІЛЕ КАЯТТЯ. МОЖЛИВО, МОЯ СПОВІДЬ ЗУПИНИТЬ КОГОСЬ ВІД ХИБНОГО КРOКУ, НЕ ДАСТЬ ПОМИЛИТИСЯ ТАК, ЯК ПОМИЛИВСЯ Я. НА ЖАЛЬ, ТЕПЕР Я МОЖУ ТІЛЬКИ РОЗКАЮВАТИСЯ, А ВТРАЧЕНОГО НАЗАД УЖЕ НЕ ВЕРНУТИ…

 

Що дане Богом – не замінить ніхто. (Запізніла сповідь-каяття чоловіка)

Пишу своє запізніле каяття. Можливо, моя сповідь зупинить когось від хибного крoку, не дасть помилитися так, як помилився я. На жаль, тепер я можу тільки розкаюватися, а втраченого назад уже не вернути… За матеріалами Наш День

Жили ми з братом разом з батьками, в усьому їм допомагали. Потім старший брат одружився додому, а я пішов у зяті. Дружину свою я дуже любив. Вона була доброю, вірною, до того ж – гарна господиня, її поважали сусіди, на роботі.

Мене у її сім’ї також поважали і любили. Словом, жили ми гарно, виховували двох синів. Працювали, не лінувалися і невдовзі змогли побудувати власний дім, купили машину.

Життя у мого брата не склалося. Він розлучився з дружиною. Ще кілька невісток приводив додому, але все не міг вгодити батькам.

А потім мама почала вговорювати і мене залишити сім’ю, бо не любила і моєї дружини. Щоразу при зустрічі нарікала, яка моя дружина недобра, що не поважає її, як свекруху. Не знаю, що зі мною сталося, почав шукати причин для скандалу в сім’ї.

Кожного разу, коли повертався від батьків, між мною і дружиною виникали сварки. Врешті, я залишив сім’ю і пішов жити до батьків.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩