КОЛИ ВИХОДИЛИ ІЗ РАЦСУ, ПЕТРО ПОМІТИВ, ЩО ЛАНА ЯКОСЬ ДИВНО УСМІХАЄТЬСЯ. ПЕРЕД ВЕСІЛЛЯМ ВОНА ЛЕДЬ НЕ ЗРОБИЛА НАЙБІЛЬШУ ПOМИЛКУ В СВОЄМУ ЖИТТІ, АЛЕ ЇЇ ВPЯТУВАВ СОН

 

Коли виходили із РАЦСу, Петро помітив, що Лана якось дивно усміхається. Перед весіллям вона ледь не зробила найбільшу пoмилку в своєму житті, але її вpятував сон.

Високий, чорнявий, надзвичайно гарний, він іде до неї. Підходить повільно, торкається щокою її довгого волосся, потім бере за руку. Вони танцюють, він шепоче їй: «Я тебе кохаю»… За матеріалами

“Сни таки збуваються”. Автор Ангеліна МАЛІНОВСЬКА

Дзвінок будильника раптово увірвався в сон, а сонячне проміння розігнало нічну темряву. Поспішно зібравшись, Лана вийшла на вулицю, де її вже чекав Сашко. Він, як завжди, проводжав дівчину до інституту. Дорогою із захватом розповідав про якусь вечірку, але вона його майже не чула — думала про своє.

— Що з тобою? Щось трапилось? — долинуло до неї, наче крізь стіну.

— Ні, але треба поговорити…

— Давай увечері, — Сашко не дослухав її відповідь. — Зателефонуєш, як закінчаться заняття.

Поцілувавши дівчину, він побіг, залишивши її наодинці зі своїми думками. До початку пар іще був час — Лана вирішила пройтися парком. Вітер грався з її довгим світлим волоссям, а сонячні промінчики зазирали в блакитні зазвичай веселі очі. Але сьогодні щось у її погляді не так. «Що ж це за сон? Хіба таке можливо? Наснилося… кохання. Так, так, це воно, я впевнена…».

Із Сашком вони зустрічаються майже півтора року. Друзі вважають їх ідеальною парою, чекають весілля. Хлопець уже двічі пропонував подати заяву до РАЦСу, але Лана щоразу знаходила причину, щоб відкласти цей крок. І справді, їм було добре вдвох: завжди мали тему для розмови, погляди на життя збігалися, інтереси, захоплення також.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩