-ЩО ТИ МЕНЕ ГОДУЄШ ЯК В ДИТЯЧОМУ САДКУ?! ЗАПАМ’ЯТАЙ, Я ЦЕ НЕ ЇМ! КРАЩЕ Б ОДЯГЛАСЯ ПРИСТОЙНО, А ТО В ХАЛАТІ ЧОЛОВІКА ЗУСТРІЧАЄШ – ГАНЬБА! ВІКТОР ПІШОВ НА РОБОТУ, ЗВИНУВАЧУЮЧИ ДРУЖИНУ НА ЧОМУ СВІТ СТОЇТЬ. ОКСАНА, КОВТАЮЧИ СЛЬОЗИ, СТОЯЛА БІЛЯ ВІКНА І СПОСТЕРІГАЛА ЗА ВІД’ЇЖДЖАЮЧОЮ МАШИНОЮ. ПЕРЕЧИТИ ЧОЛОВІКОВІ ВОНА НЕ СМІЛА – АДЖЕ БАБУСЯ ВЧИЛА ЇЇ, ЩО ЧОЛОВІК ЗАВЖДИ МАЄ РАЦІЮ…
Казка закінчилася відразу після весілля.
-Вставай раніше чоловіка, сніданок йому приготуй та на роботу проведи, – твердили Оксанки мама і бабуся з дитинства. За матеріалами
Оксана перевернулася в теплому ліжку, чмокнула солодко сплячого чоловіка і важко зітхнула: вставати не хотілося зовсім. Шкода, звичайно, що медовий місяць вони проводять дома. Але нічого, може бути, в наступному році вдасться накопичити на море …
Згадавши дану собі перед весіллям обіцянку бути хорошою дружиною для Віктора, Оксана важко піднялася з ліжка і відправилася на кухню готувати сніданок. Насмажила тонких мереживних млинчиків, приготувала омлет з шинкою. Заварила чаю з м’ятою в пузатому помаранчевому чайничку, дістала з холодильника полуничне варення.
У спальні вимогливо дзвонив будильник. Раз, другий, третій … Віктор важко піднімався вранці.
-Вітенька, милий, вставай, на роботу запізнишся! – ласкаво потерлася вона носом по колючій щоці чоловіка. Вітя пробурчав щось сердите і відвернувся до стіни. Будильник задзвонив знову.
-Вітя, вставай! – вже вимогливо сказала Оксана і вийшла з кімнати.
Віктор зволив встати через двадцять хвилин – сніданок вже остигав.
-Чому ти мене не розбудила? – гаркнув він на Оксану, – Тепер точно спізнюся.
Окинувши поглядом на сніданок, він скривився як від зубного болю, і промовив «Ненавиджу яйця на сніданок», пішов у ванну, де голuвся і мив голову ще хвилин п’ятнадцять.