-ЩО ТИ МЕНЕ ГОДУЄШ ЯК В ДИТЯЧОМУ САДКУ?! ЗАПАМ’ЯТАЙ, Я ЦЕ НЕ ЇМ! КРАЩЕ Б ОДЯГЛАСЯ ПРИСТОЙНО, А ТО В ХАЛАТІ ЧОЛОВІКА ЗУСТРІЧАЄШ – ГАНЬБА! ВІКТОР ПІШОВ НА РОБОТУ, ЗВИНУВАЧУЮЧИ ДРУЖИНУ НА ЧОМУ СВІТ СТОЇТЬ. ОКСАНА, КОВТАЮЧИ СЛЬОЗИ, СТОЯЛА БІЛЯ ВІКНА І СПОСТЕРІГАЛА ЗА ВІД’ЇЖДЖАЮЧОЮ МАШИНОЮ. ПЕРЕЧИТИ ЧОЛОВІКОВІ ВОНА НЕ СМІЛА – АДЖЕ БАБУСЯ ВЧИЛА ЇЇ, ЩО ЧОЛОВІК ЗАВЖДИ МАЄ РАЦІЮ…

 

Казка закінчилася відразу після весілля.

-Вставай раніше чоловіка, сніданок йому приготуй та на роботу проведи, – твердили Оксанки мама і бабуся з дитинства. За матеріалами

Оксана перевернулася в теплому ліжку, чмокнула солодко сплячого чоловіка і важко зітхнула: вставати не хотілося зовсім. Шкода, звичайно, що медовий місяць вони проводять дома. Але нічого, може бути, в наступному році вдасться накопичити на море …

Згадавши дану собі перед весіллям обіцянку бути хорошою дружиною для Віктора, Оксана важко піднялася з ліжка і відправилася на кухню готувати сніданок. Насмажила тонких мереживних млинчиків, приготувала омлет з шинкою. Заварила чаю з м’ятою в пузатому помаранчевому чайничку, дістала з холодильника полуничне варення.

У спальні вимогливо дзвонив будильник. Раз, другий, третій … Віктор важко піднімався вранці.

-Вітенька, милий, вставай, на роботу запізнишся! – ласкаво потерлася вона носом по колючій щоці чоловіка. Вітя пробурчав щось сердите і відвернувся до стіни. Будильник задзвонив знову.

-Вітя, вставай! – вже вимогливо сказала Оксана і вийшла з кімнати.

Віктор зволив встати через двадцять хвилин – сніданок вже остигав.

-Чому ти мене не розбудила? – гаркнув він на Оксану, – Тепер точно спізнюся.

Окинувши поглядом на сніданок, він скривився як від зубного болю, і промовив «Ненавиджу яйця на сніданок», пішов у ванну, де голuвся і мив голову ще хвилин п’ятнадцять.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩