– ОХ, БРАТИКУ, РАНО ТОБІ ЩЕ ОДРУЖУВАТИСЯ, РАНО. ТОБІ ЩЕ СВОЇ МІЗКИ ЧИСТИТИ І ЧИСТИТИ. З ТАКИМИ ПІДХОДАМИ НЕДАЛЕКО ВАШ ШЛЮБ НЕ ПОЇДЕ. – ГАРАЗД, НЕ ТРЕБА МЕНІ ТУТ ЛЕКЦІЙ. ЦЕ МЕНІ ЩЕ ТЕЩА НАЧИТАЄ, ПОВНИЙ КУРС. ТИ МЕНІ СЕСТРА? ДОПОМОЖЕШ?

 

– Я вирішив одружитися! З такою новиною прийшов до мене в гості молодший братик. За матеріалами

Ми сиділи на кухні вдвох, їли смажену картоплю, як в дитинстві, виделками прямо зі сковорідки і він раптом приголомшив мене новиною. Хоч в цій області не повинно було бути сюрпризів, але щоб уникнути подальших непорозумінь, я поцікавилася:

– А на кому, якщо не секрет?

– Як на кому, на Тані, звичайно.

Я з полегшенням зітхнула. Таню я знала добре вони вже майже рік жили разом з братом, і, за його розповідями, жили непогано.

– Тоді вітаю. Коли?

– Ну, ми поки з датою не визначилися, можливо, восени. Так що починай шити сукню, сестричко.

– Почекай, сукня моя це тут справа десята. Ти краще розкажи, як ви живете? І чому такий поспіх?

– Та ні, не хвилюйся, не по зaльоту. Просто люблю я її, і вона найкраща.

– Прям таки ідеал? Як Наталя, Оля та Світлана? сказала я.

– Ні, в цей раз все серйозно, образився брат. Ну, не ідеал, звичайно, але без недоліків же людей не буває, так?

– Ну ось, слова не хлопчика, а чоловіка. Тепер я за тебе спокійна.

Брат помовчав, а потім додав:

– От якби вона ще готувати вміла, тоді б і до ідеалу недалеко.

Тільки після цих слів я зрозуміла, навіщо він прийшов, але квапити події не стала, чекала, поки сам все розповість.

– Розумієш, сестричко, я як і всі мужики, поїсти люблю. Особливо домашнє, і обов’язково з м’ясом. А Таня не готує, каже, що не вміє, що краще кудись сходити і поїсти, ніж труїтися невмілим куховарством. Або в магазині напівфабрикати купити. А я ось як подумаю, що і після одруження буду як в холостяцькому житті сосисками і пельменями харчуватися, або в кращому випадку бутербродами з чаєм, так на місяць вити хочеться.

Слухай, може ти поговориш з нею, поясниш, що тільки її красивими очима ситий не будеш. Ну і готувати навчиш, а ?. Та от хоча б цю ж смажену картоплю, її ж легко робити: почистив, на сковорідку кинув і все, через двадцять хвилин готова.

– Ну якщо легко робити, так, може, ти сам готувати будеш? І ти ситий і задоволений, і дружина на кухні не мучиться?

– Ні, не піде, не чоловіча це справа. Не хочу. Вона жінка, вона й повинна чоловіка годувати.

– Ох, братик, рано тобі ще одружитися, рано. Тобі ще свої мізки чистити і чистити. З такими підходами недалеко ваш шлюб не поїде.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩