– БАБЦЮ, ВАМ ТУТ МАМА СМАЧНЕНЬКОГО БОРЩИКУ ПЕРЕДАЛА. ОЛЕНКА ШВИДЕНЬКО НАКРИЛА СТІЛ, ПОСТАВИЛА ПЕРЕД БАБЦЕЮ ТАРІЛКУ З БОРЩЕМ І ДИВИЛАСЯ, ЯК ТА ЖAДІБНО СЬОРБАЄ СУСІДСЬКИЙ БОРЩ, РОЗМОЧУЮЧИ В НЬОМУ КУСОК ЧЕРСТВОГО ХЛІБА, ЯКОМУ БУЛО ВЖЕ ДНІВ ЗО П’ЯТЬ. А ЗРАНКУ СЕЛО ОБЛЕТІЛА НОВИНА – НE СТAЛО БАБИ ОДАРКИ. СИН, САШКО, НЕ ПРИЇХАВ, ЛИШЕ ПРИСЛАВ ГРОШІ
Літо виявилося гарячим. Стояв теплий липневий день, на подвір’ї з подружками гралася 8-ми річна Оленка, мама Уляна поралася від ранку на кухні.
Дівчатка гралися в гру «Дочки-матері». Уляна випадково підслухала їхню розмову. Її донечка Оленка таким поважним голосом наказувала своїм дітям -лялькам Барбі, яких рядочком поскладала на лавочці під грушею:
-Ви – мої дітки, і тому завжди повинні мене слухати. Що мама сказала, те закон. Гідними маєте вирости, щоб в старості мені стакан води подати.
Уляна щиро розсміялася, бо в Оленчиних словах впізнала свої. Це вона так завжди наказує своїх дочок: 12-ти річну Мартусю і 8-ми річну Оленку. Жінка тихенько окликнула:
-Оленко, а йди но сюди. Я ось борщу гаряченького зварила. Віднеси бабі Одарці. Напевно, бiдолашна сьогодні ще нічого не їла.
Оленка неохоче залишила свої ляльки, наказала їм сидіти тихо, взяла баночку борщу і побігла через дорогу до сусідки баби Одарки. Її рідна бабуся вже багато років була на заробітках в Італії, тому дівчинка дуже любила бабусю Дарку.
Шкoдувала її, горнулася до неї, часом прибіжить на подвір’я, обніме бабусю, та дасть їй цукерку і каже, щоб ще приходила.
Надворі вже був полудень, в хаті баби Дарки було чисто і охайно, Уляна часто навідувалася до 90-річної сусідки допомогти їй по господарству. Дівчинка окликнула бабусю, та ще лежала в ліжку.
-Бабцю, вам тут мама смачненького борщику передала.
Оленка швиденько накрила стіл, поставила перед бабцею тарілку з борщем і дивилася, як та жадібно сьорбає сусідський борщ, розмочуючи в ньому кусок черствого хліба, якому було вже днів зо п’ять.
Старенька побачила, що дитина уважно придивляється до неї, на очі набігли сльoзи: