«ДО РЕЧІ, МИ ОДРУЖУЄМОСЯ», — НІБИ МІЖ ІНШИМ СКАЗАВ ВАЛЕНТИН, КОЛИ ОЛЕНА ПОЧАЛА ЗБИРАТИСЯ ДОДОМУ. «НА ВЕСІЛЛЯ НЕ РОЗРАХОВУЙТЕ», — ВІДPІЗАЛИ БАТЬКИ. НЕВІСТКА З СЕЛА ЇМ ВІДРАЗУ НЕ СПOДОБАЛАСЯ. НА ОДРУЖЕННЯ РІДНЯ ХЛОПЦЯ ТАК І НЕ ПРИЇХАЛА. ВІДТОДІ Й ПОВЕЛОСЯ: СВЕКРИ IГНОРУВАЛИ НЕВІСТКУ, А ОЛЕНИНІ БАТЬКИ ПРИЙМАЛИ ЗЯТЯ ЯК СИНА

 

«До речі, ми одружуємося», — ніби між іншим сказав Валентин, коли Олена почала збиратися додому. «На весілля не розраховуйте», — відpізали батьки. Невістка з села їм відразу не спoдобалася. На одруження рідня хлопця так і не приїхала. Відтоді й повелося: свекри iгнорували невістку, а Оленині батьки приймали зятя як сина.

Олена працювала лаборанткою на одній із кафедр інституту, паралельно навчалась там на заочному відділенні. Одного разу, під кінець робочого дня, на кафедру зайшов симпатичний студент-філолог. Молоді люди разом пішли до зупинки автобуса. Невдовзі вони почали зустрічатися. За матеріалами

“Кохання під пpицілом”. Автор Наталія ПАХОЛОК

НЕ КИЯНКА, АЛЕ НАЙКРАЩА З ДІВЧАТ

Як виявилося, майже всі рідні Валентина були філологами за фахом. Згодом, наче жартома, хлопець зізнавався Олені, що й майбутню невістку його батьки бачать філологом і неодмінно киянкою. «Уявляю, як вони будуть розчаровані, бо я лише сказав, що зустрічаюся з найкращою з дівчат», — додавав Валентин.

Олену це насторожувало. Як сприймуть її — не киянку та ще й майбутнього інженера — батьки хлопця? Невже стануть на заваді їх зустрічам? Та Валентин не поділяв сумнівів коханої: «Не хвилюйся, нам же жити, а не батькам». Ці слова заспокоїли дівчину, адже свого життя вона вже не мислила без Валентина. Чекала від нього пропозицій на майбутнє.

Перед знайомством Олени з його батьками хлопець ніяковіючи попросив: «Тільки не кажи, що ти родом із села». «Тоді нам потрібно припинити зустрічі, бо рано чи пізно вони дізнаються», — зауважила Олена. «А я повідомлю про наше одруження», — миттєво відреагував Валентин.

ЗНАЙОМСТВО З РІДНЕЮ

Лише в гостях у батьків нареченого дівчина зрозуміла, як незвично їм сприймати сільський уклад. Квартира з величезними стелажами книг і картинами на стінах свідчила, що тут проживає кілька поколінь, закоханих у літературу.

Незважаючи на намагання хлопця розрадити присутніх, атмосфера зустрічі була натягнутою. Дівчина чесно розповіла про себе, батьків, родину, запросила в гості. У відповідь бабуся, ні до кого не звертаючись, кинула фразу: «Невже в місті немає гарних дівчат?». Олену це обpазило, а Валентин зробив вигляд, ніби не почув фразу, і змінив тему розмови.

«До речі, ми одружуємося», — ніби між іншим сказав Валентин, коли Олена почала збиратися додому. «На весілля не розраховуйте», — відрізали батьки.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩