– О дванадцятій годині ночі дзвінок у двері. Син приїхав, на ньому обличчя немає. Чесно кажучи, здивувалися дуже, це вперше за вісім років шлюбу він до нас ось так несподівано з’явився, попросився переночувати. Запитуємо, що ж сталося? Виявляється, справа в тещі! Днює і ночує у них, і виставити її ніякої можливості

 

Теща Кирила – зовсім нестара ще жінка, їй немає і шістдесяти. Але свого життя у неї немає – весь свій вільний час вона проводить у дочки, ніби як «допомагає з дітьми». Дітей у Кирила і його дружини Станіслави двоє, старшому синові чотири, другому півтора року.

Станіслава не працює, сидить в декреті вже п’ятий рік, і за великим рахунком дуже рада, що мама приїжджає щодня – удвох не так нудно, до того ж мати дійсно дуже допомагає доньці і по дому, і з дітьми. Але Кирилу це все, чесно кажучи, подобається не дуже.

– Ну поки теща приходила вранці і їхала ввечері, Кирило особливо нічого проти не мав, – розповідає Ганна Олегівна. – Але поступово дійшло до того, що сваха залишається там ночувати через день та кожен день, і чим далі, тим більше. Того й гляди, зовсім у них оселиться. А ось це вже починає напружувати.

За словами матері, Кирило вже багато разів говорив з дружиною, що гості – це добре, але брати до себе її маму на ПМЖ він зовсім не хоче. Станіслава погоджується – так, мами стало останнім часом якось забагато. Але зробити з цим нічого не може, або ж не хоче.

– Ну я ж не можу її вигнати чи не пустити! – ледь не плаче Станіслава. Вона бабуся, приходить до онуків. До того ж допомагає мені з дітьми! Без неї я б уже з глузду з’їхала, одна з двома!

Натяків, поглядів, зітхань і покашлювань сваха не розуміє категорично. Прийшовши до дочки, вона крутиться цілий день як білка в колесі, знаходить собі справи: закінчує прасувати білизну – береться чистити картоплю, потім починає розбирати шафи, потім – мити взуття, мимохідь бере на себе дітей – то старшого, то молодшого. Особливо активізується теща до вечора. Додому їй йти явно не хочеться, тому вона тягне час – прибирає іграшки, вішає білизну, розбирає посудомийку, починає протирати дзеркала, полички, плінтуса.

– Мамо, пізно вже, не треба, кидай все, тобі час їхати! – каже їй Станіслава.

– Так-так, зараз поїду. Ось зараз дороблю тут все, приберу і буду збиратися.

Проблема в тому, що доробити «все» в будинку з двома маленькими дітьми практично неможливо, так мама і не прагне. У неї інше завдання, прямо протилежна – затягнути час і залишитися на ніч.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩