Жили ніби не погано, працювали, він був ріелтаром, продавав квартири, я працювала на фірмі, мама до подруги влаштувала. Я народила прекрасну дівчинку, назвали Вікторією. Розписуватися ми не хотіли, вірніше він не хотів, завжди говорив, навіщо нам штампи в паспортах, ми і так прекрасно живемо, зекономлені гроші витратимо на земельну ділянку, він вже пригледів

Квартира мені дісталася від мами. Мама з татом добре заробляли і могли собі дозволити купити квартиру.

Тато рано пішов від нас до іншої жінки, правда надійшов благородно, все майно переписав на маму, а сам пішов з одним валізкою.

З мамою ми залишилися одні. Мама познайомилася з іноземцем, вийшла за нього заміж і поїхала за кордон, кудись в Бельгію.

Так що в дев’ятнадцять я жила у власній квартирі, красива і вільна.

В інтернеті я познайомилася з молодою людиною, його звали Міша. Якийсь час ми листувалися, він писав мені всякі дурниці, але мені ці дурниці подобалися.

Обмінявшись фотографіями, ми домовилися зустрітися, він запросив мене в невелике, але дуже затишне кафе. Ми проговорили весь вечір. Після кафе Міша проводив мене до дому та я запросила його на чашечку чаю.

Само собою, він залишився у мене до ранку, а вранці приємно здивував. Міша приготував дивовижний сніданок і приніс мені, в ліжко.

Ми з Мішею, зустрічалися все частіше і частіше і в кінці кінців він переїхав до мене, притягнувши всі свої речі. Своєю квартири у Міші не було, жив він у батьків, правда я ніколи у них не була і з його батьками не знайомилася, він не кликав, а я не наполягала.

Жили ніби не погано, працювали, він був ріелтаром, продавав квартири, я працювала на фірмі, мама до подруги влаштувала.

Я народила прекрасну дівчинку, назвали Вікторією. Розписуватися ми не хотіли, вірніше він не хотів, завжди говорив, навіщо нам штампи в паспортах, ми і так прекрасно живемо, зекономлені гроші витратимо на земельну ділянку, він вже пригледів.

Придивились ділянку, Мішка купив, як і хотів. Ділянка була десь недалеко від міста, навколо природа, пташки співають – не ділянку, а мрія.

Мішка почав умовляти мене, продати квартиру, щоб побудувати свій будинок. Спочатку я не погоджувалася, але Міша почав тиснути через дочку.

Мовляв дитині, просто нпотрібне свіже повітря, близькість з природою, квіточки там, пташки, звірятка. Я тільки уявила, як наша донька, грає на галявині біля будинку, навколо пташки співають, а навколо зелень і ніякої тобі загазованості, то відразу погодилася.

Мішка продав мою двокімнатну квартиру і зняв для нас невелику, затишну квартирку. Сам почав будівництво, нашого великого і красивого будинку, нам вже показували проект і навіть макет нашого будинку.

Але одного разу Михайло не повернувся і перестав відповідати на телефонні дзвінки. Я природно почала переживати і накручувати себе.

Я обдзвонила всі лікарні, всі поліцейські ділянки. Моє серце тьохнуло і по спині пробіг холодок. Зібравши дитини, я помчала в морг. У морзі виявився не він. Згадавши про його батьків, я помчала до них. Хоч я і не була у них ніколи, але знала адресу, бачила як то в паспорті Михайла і запам’ятала.

Приїхавши туди, я піднялася на четвертий поверх і подзвонила. Двері відчинив, якийсь п’яний зарослий мужик і сказав, що не знає такого.

І взагалі він не може запам’ятати, всіх кого прописував, в свою квартиру, адже він прописував всіх, хто добре заплатить, а іноді, просто за пару, трійку бульбашок.

Вийшовши з під’їзду, я зовсім не уявляла, де і як ще шукати, мого Мішу. Я сильно втомилася і хотіла їсти. Моя маленька Віка, теж почала вередувати і почала плакати. Ми поїхали додому.

На наступний день, продовживши шукати Мішу я вирушила на будівництво. На ділянці, стояв вагончик а навколо лежали, якісь то дошки, колоди, цеглини. Раптом з вагончика вийшла людина, а слідом якась жінка.

Чоловік обернувся, це був Міша, а з ним якась жінка і відразу видно не сестра. Я закотила грандіозний скандал, висловила все, що про нього думала і зажадала повернути гроші за мою квартиру.

Він закричав, щоб я забиралася, з його власної ділянки, а гроші повертати він не збирається повертати і що, вона ні коли не доведе, що коли то вона давала йому гроші.

Я подала позов до суду, за фактом шахрайства. Добре, що батько допоміг і адвокатів найняв і нас з донькою до себе забрав, а то залишилися з малятком на вулиці.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!


Джерело