Мама вже не молода, та й хворіє, тому день народження вирішили відсвяткувати дома. Серед запрошених були найближчі родичі і тітка Стефа. Коли вона зайшла з подарунком, то стала маму кликати в іншу кімнату, пояснюючи, що соромиться говорити при людях. – Тут всі свої. Чого ти. – Тітка сказала слово, і простягнула коробку. Мама не в силах була дотягнутися до подарунка, тому його взяв батько. А на наступний день його не стало

Мама вже не молода, та й хворіє, тому день народження вирішили відсвяткувати дома. Серед запрошених були найближчі родичі і тітка Стефа. Коли вона зайшла з подарунком, то стала маму кликати в іншу кімнату, пояснюючи, що соромиться говорити при людях. – Тут всі свої. Чого ти. – Тітка сказала слово, і простягнула коробку. Мама не в силах була дотягнутися до подарунка, тому його взяв батько. А на наступний день його не стало…

***

Вісім років тому у моєї мами був ювілей. Гостей було небагато – рідні в місті немає, а друзі, хто хворіє, хто вже пішов від нас назавжди. Самі розумієте, які дні народження в літньому віці… Словом, прийшли ті, хто міг. Мамин день народження припадає на церковне свято – Введення у храм Пресвятої Богородиці. Прийшла і мамина приятелька, дуже така добра, уважна жінка. Всі у неї миленькі і любименькі – така приказка у неї. Як годиться, з подарунком. Зайшла в вітальню, де вже всі зібралися і чомусь розгубилася, побачивши гостей.

– Давай до тебе в кімнату підемо? Я тебе там привітаю, – запропонувала вона мамі.

Мама сказала, що немає секретів ні від кого, та й не треба особливо викручуватись в привітаннях. Можна і тут, при всіх.

Тітка Стефа трохи якось зніяковіла від цього і простягнула мамі подарунок. Але мамі було важко взяти його, вона за іншим кінцем столу сиділа, та й хворіла вона вже, на той момент п’ять років ходила ледве-ледве на милицях по квартирі. Вона попросила батька взяти пакет від тітки Стефи. Батько взяв подарунок, і як годиться, подякував і розгорнув його.

Це виявилася ікона, з вбудованим підсвічуванням, що працює від електромережі. Найголовніше – зі слідами ремонту (але це ми потім розглянули). Хоча ні, найголовніше – ікона виявилася католицькою. Це ми теж дізналися потім, так як не особливо сильні в таких тонкощах, на свій сором. Минув день народження, все було добре, але на третій день батька не стало.

З якоїсь фатальної випадковості у вентиляційну трубу на кухні потрапив голуб, батько його став рятувати, витягнув і все… Швидше за все перехвилювався, коли ловив птицю. У всякому разі у батька було хвoре сеpце і йому, звичайно ж не можна було стрибати і хвилюватися. Тобто логічне пояснення події є: вік і здоров’я. Сталося те, що сталося…

Тітка Стефа прийшла до нас попрощатися з батьком і перші її слова були: “Я тут не винна”. Хоча її ніхто і не звинувачував. Вже потім, коли прийшла одна побожна знайома і запитала, звідки у вас ікона, зауважила, що не православна вона. Віднесла я її в католицький костел, у нас є в місті. Не знаю, правильно це, чи ні, але зробила це через маму. Не хотіла вона, щоб ікона вдома залишалася. І винила себе у відході батька: не взяв би він подарунок, залишився б з нами.

Єдине – ми стали помічати, що якщо прийде до нас тітка Стефа, то хто-небудь обов’язково захворіє. Або відразу ввечері, або на наступний день. Буває, що просто застуда, а буває, що швидка допомога потрібна, а то і з попаданням в лікарню. Просто так трапляється. Погана якась енергетика, чи що. Не знаю.

Що скажете з цього приводу?

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!


Джерело