Я нормально заробляю, у чоловіка теж хороша зарплата і я була не проти його допомоги мамі і сестрі. Вони здавалися мені милими, вихованими жінками. Домовленість у чоловіка з ними була такою: як тільки я народжу дитину, допомога припиняється. Адже я в декрет – доходи скоротяться, а витрати на дитину – з’являться. Вони погодилися, що так буде правильно

Я нормально заробляю, у чоловіка теж хороша зарплата і я була не проти його допомоги мамі і сестрі. Вони здавалися мені милими, вихованими жінками.

Домовленість у чоловіка з ними була такою: як тільки я народжу дитину, допомога припиняється. Адже я в декрет – доходи скоротяться, а витрати на дитину – з’являться. Вони погодилися, що так буде правильно.

Ми з чоловіком живемо в квартирі у моїх батьків, а мама з татом поїхали в будиночок в передмісті. Ми оплачуємо комуналку і іноді відвозимо моїм батькам продукти або побутові дрібниці. Від більшого вони відмовляються: як-то ми спробували дати їм грошиків, але тато на нас дуже образився:

– Ви молоді, вам потрібніше. У нас все є. Зав’язуйте з подібними дурницями. Треба буде щось – самі у вас попросимо.

Так ми і жили. Згодом матері чоловіка було потрібно все більше і більше. Про таких, як вона, кажуть: даси палець – руку по лікоть відкусить. Апетити сестри чоловіка і без того не маленькі, також росли.

Все частіше чоловік став відмовляти своїй сім’ї в невмотивованих проханнях, на кшталт: нового телефону, манікюру, одягу, ремонт вдруге за рік. Адже йшлося про допомогу, а не про можливості тринькати за наш рахунок.

Все частіше свекруха з дочкою стали мені хамити і висловлювати своє незадоволення тим, що я лізу не в свою справу:

– Твій чоловік нам обіцяв! А раз обіцяв – значить винен! Якого фіга ти втручаєшся?

Моїх слів про те, що рішення про їх фінансування приймається чоловіком, а не мною, вони не чули. Понеслися розмови про всім відомих зозуля.

– Жаба тебе давить, ось і забороняєш синові мені гроші давати. Це тільки так говорять, що нічна зозуля денну перекукує. Ми ще подивимося – хто кого, – злобно шипіла свекруха в трубку.

Потім в мою сім’ю прийшло горе: мама захворіла. Потрібні були гроші на лікування. Чоловік продав свою машину, а мій тато – заміський будинок. Добре, що у мами не була запущений випадок і вона, за великим рахунком, легко відбулася.

Ми стали жити разом з моїми батьками. Обговоривши з чоловіком ситуацію, що склалася, ми запропонували батькам купити їм інший будинок, щоб і далі жити окремо. Не подумайте, що ми нахабно виселяли моїх маму з татом з їх квартири.

Ні, навпаки, це вони все життя мріяли жити на свіжому повітрі, і з радістю погодилися з нашою пропозицією. Ми стали працювати більше і відкладати на будинок.

Відповідно, ні про яку допомогу свекрухи і сестрі чоловіка мови більше не йшло.

Ми купили торт і деякі гостинці і поїхали повідомляти цю неприємну новину сім’ї чоловіка.

– Що, совість замучила, про нас згадали? Вирішили вшанувати нас своєю присутністю в нашому давно не ремонтованому сараї? – усміхнулася сестра чоловіка, побачивши нас на порозі. – Все, мамо, я пішла. Те, що залишать – все не витрачай, мені залиш! Бувай!

На мій погляд, ремонт у них цілком пристойний. Тільки грязно.

– Проходь, синочку, розповім тобі, що нам треба, – свекруха ласкаво взяла мого чоловіка під руку і потягла на кухню.

Чоловік не став тягнути і як тільки ми сіли за стіл, відразу приголомшив свою маму:

– Мамо, так склалися обставини: грошей на вас у мене більше немає.

Свекруха змінилася в обличчі, але тут же взяла себе в руки:

– Що буде вже дитина? А ти знаєш, що не твоя це дитина? Бачила я жінку твою, пару місяців назад в обнімку з чоловіком. Йшли, цілувалися прямо посеред вулиці, безсовісні. Не хотіла тебе засмучувати мовчала. А не можу більше мовчати, не може більше серце моє материнське сина обманювати. Не твоя це дитина.

Чоловік, який прекрасно знає свою матір, відразу зрозумів – бреше. Грошей їй позбутися не хочеться.

– Ні, мамо, не чекаємо дитини. Ми будемо збирати на будинок для батьків моєї дружини. Ми їм будинок – вони нам квартиру залишать. Ти ж в курсі ситуації з моєї тещею, сама розумієш.

Якщо коротко і цензурно, то реакція свекрухи була така:

– Чужим людям він будинок купує, а своїй мамі шиш з маслом! Я, може, теж будинок хочу! Я – твоя мати! Спочатку мені будинок купиш!

– Заспокойся! Я можу купити будинок тобі. Ви з сестрою туди переїдете, квартиру нам віддасте, йде? А батьки дружини свою квартиру на будинок тоді поміняють. Можна так зробити, мені все одно. Головне, щоб ми з дружиною окремо жили, – запропонував її син.

– Дружині твоїй квартиру мою? Та ні в життя! А будинок ти мені купиш! Або ти мені більше не син.

Зрозумівши, що сперечатися з нею марно, ми пішли. Після цієї розмови, інші родичі чоловіка дзвонять йому з претензіями: чому він хоче вижити рідну матір з дому і не соромно йому? Ось і допомагай після цього людям.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!


Джерело