Моя сестра Тамарочка втекла з дому, кинувши п’ятимісячну доньку на нас з мамою, коли мені було всього 20 років. Записку залишила, що не про таке життя вона мріяла. Клопоти і турботи про дитину ми з мамою звалили на свої плечі. Коли Лілі виповнилося три роки, ми позбавили сестру батьківства. Ліля називала мене мамою від самого дитинства. Мами не стало, щоб убезпечити нас з Лілею, мама зробила заповіт на мене. Я 18 років виховувала дочку сестри, але тепер… Дочка кричала на мене, що я зламала їй життя. Що вона могла купатися в грошах разом з матір’ю 

Моя сестра Тамарочка втекла з дому, кинувши п’ятимісячну доньку на нас з мамою, коли мені було всього 20 років. Записку залишила, що не про таке життя вона мріяла.

Клопоти і турботи про дитину ми з мамою звалили на свої плечі. Коли Лілі виповнилося три роки і стало остаточно зрозуміло, що Тамара, моя сестра, не з’явиться, ми позбавили сестру батьківських прав, і мама оформила опікунство над моєю племінницею.

Ліля називала мене мамою від самого дитинства. Вона росла в люблячій її сім’ї, правда, без тата. Мій наречений мене покинув, відмовившись брати на себе відповідальність за чужу дитину. Артем тоді так і сказав, що якби Ліля була моєю дочкою, він би не роздумуючи її удочерив.

– Але вона не твоя! Залиш її своїй матері, ми з тобою народимо і ти будеш виховувати наших дітей! – умовляв він мене… Та я була впевнена, що чиню правильно, вибираючи племінницю.

Заміж я так і не вийшла, не склалося. Ми з мамою переїхали на інший кінець міста, щоб злі язики не донесли до Лілі зайвого, занадто багато знайомих знали про ту негарну історію і вчинок Тамари.

Два роки тому, коли Лілі виповнилося шістнадцять, не стало моєї мами. Вона дуже хворіла останні роки, і, щоб убезпечити нас з Лілею, написала заповіт на мене. Сестра і тоді не зволила з’явитися. Мені самій довелося побігати, щоб взяти опіку над Лілею на себе.

До недавнього часу я була матір’ю вісімнадцятирічної дочки. Я не вийшла заміж, я не народила своїх дітей. Я вклала душу в цю дитину. А варто було з’явитися сестрі на блискучому кабріолеті, з новим смартфоном в руках в якості подарунка, як Ліля попливла.

Дочка кричала на мене, що я зламала їй життя. Що вона могла купатися в грошах разом з матір’ю, а не животіти зі мною, «жалюгідною бухгалтершою», на копфйки. Вона зібрала речі і пішла зі своєю біологічною матір’ю в красиве життя.

Я залишилась сама. Як сомнамбула ходила на роботу, їла на автоматі, не відчуваючи смаку їжі. Я не знала, який день тижня і яке число.

Прийти в себе мені допоміг мій начальник. Він жартома пригрозив, що звільнить мене з роботи, якщо я відмовлюся піти з ним на побачення. Я пішла, щоб не сидіти вкотре цілий вечір в порожній квартирі.

Ви не уявляєте моє здивування, коли через півтора місяці я дізналася про те, що чекаю дитину!..

– Та ну, придумали теж! Ви не уявляєте, скільки жінок народжують у віці близько 40. Не ви перша, не Ви остання. Ну що, народжуємо? – запитала лікар в жіночій консультації.

Я, ледве стримуючи сльози щастя, кивнула головою:

– Народжуємо!

Владислав, мій начальник, зробив мені пропозицію, я погодилася. Чоловік і своє дитя – давно забута мрія! І скоро вона стане реальністю. Здавалося, ніщо не може затьмарити мого щастя. Моя дитина. Моя. Її не забере ніяка сестра. Тільки моя.

Ми з Владом збиралися на перше УЗД, коли подзвонили в двері. На порозі, з валізами, стояли Тамара, Ліля і хлопчик років 13.

Про дочку сестра згадала не просто так. Її син від чоловіка-багатія потребував пересадки чогось там. Ось вона і поманила наївну Лілю обіцянками красивого і багатого життя.

Мало того, що Ліля не підійшла для цілі, ще й Тамарин чоловік з’ясував, що хлопчик, якого він 13 років виховував, зовсім не його син. Чоловік сестри вчинив благородно – він знайшов донора і оплатив все. А потім вигнав Тамарочку і її дітей. За шлюбним контрактом, який сестра підписала в надії пережити чоловіка, вона залишилася без копійки грошей. І тепер їй потрібна половина квартири нашої мами. І взагалі, за словами сестри, я маю вчинити благородно – віддати квартиру сестрі і її дітям.

Ви можете мене засудити – Ваше право. Але я їх виставила.

Тепер у мене своє життя, свої інтереси. Сестра-зозуля і дочка-зрадниця в мої плани на життя не входять. Я 18 років виховувала дочку сестри, але тепер у мене своя родина – коханой чоловік Влад і майбутня дитинка, яку я ношу під серцем.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!


Джерело