Через роботу батька ми переїхали в інше місто, між мною та моїм другом тисячі кілометрів. І так склалося що ми протягом майже 12 років не приїжджали в рідне місто, бо дідусь з бабусею теж до нас переїхали і одним словом так минав час. Батьки наші продовжували спілкуватися, але так, хіба що по святам. Минув час і ми знову почали спілкуватися, наші батьки вважають, що з нас вийшла б гарна пара

Хотілося б поділитися з вами тією ситуацією в якій я зараз перебуваю і отримати якісь поради.

Зараз мені майже 20 років, з мого народження я дуже дружила з одним хлопчиком, жили вони на першому поверсі, ми на шостому, батьки наші теж дружили, мій батько навіть хрестив його, він на рік старший за мене, бабусі наші теж в дуже тісних стосунках, так було поки мені не виповнилося 4 роки.

Через роботу батька ми переїхали в інше місто, між нами тисячі кілометрів. І так склалося що ми протягом майже 12 років не приїжджали в рідне місто, бо дідусь з бабусею теж до нас переїхали і одним словом так минав час, батьки наші продовжували спілкуватися, але так, хіба що по святам.


Зрощуміло, одна справа грати в піску, а інше коли ти підліток, починаєш соромитися, і ви стаєте як абсолютно чужі люди. Ось так і було, у кожного своє життя, в тому числі і особисте!

Але, не так давно бабуся з дідусем переїхали назад, і ми почали часто приїжджати.

Його сім’я була дуже рада зустрічі, враховуючи що стільки років мене не бачили, з його сестрою у нас чудові стосунки, хоч вона на 5 років старше, але коли я приїжджаю кожен день, то я спускаюся до них, то вона приходить до нас, але з ним ми так і не змогли зустрітися, бо він моряк і так збігається що коли я можу приїхати, він в рейсі.

Але, через те, що всі його рідні почали розповідати про мене, ми почали часто листуватися, коли у нього є така можливість. Бабусі наші не можуть ніяк натішитися, шалено хочуть щоб ми були разом, сестра його теж не раз говорила як було б круто якщо ми стали однією сім’єю.

На даний момент у мене немає відносин, ну як, познайомилася з хлопцем, пару раз зустрілися, але, нічого серйозного, справа в тому що він будує плани на майбутнє, і по суті я спочатку була не проти почати з ним серйозні відносини, але останнім часом я себе стала ловити над тим як сильно я чекаю повідомлення від свого друга дитинства.

Коли я читаю їх я постійно посміхаюся, але доступ до Інтернету у нього може бути не частіше двох тижнів і він мені пише все що робив протягом цього часу, а в кінці він мені так ласкаво пише “чекаю твоєї відповіді, цілую”.


Постійно висилає сердечка і ми не раз вже говорили про нашу зустріч, яка повинна відбутися, нарешті то, влітку.

Шуткаємо про те, як наші бабусі хочуть щоб ми були разом. Так ось, на даний момент я не знаю що зі мною відбувається, той хлопець не поганий і видно серйозний має намір, але я постійно чекаю листа від свого друга, і його на відміну від цього хлопця бачу як свого можливого хлопця з яким в подальшому я б навіть змогла побудувати сім’ю, але, справа в тому що я не знаю які у нього наміри.

То він і в правду думає що між нами щось могло б бути, або він це все в жарт, як друзі дитинства, як ви думаєте, чи варто мені чекати нашої зустрічі влітку з очікуванням на щось більше ніж дружба чи це все мої фантазії і мені варто придивитися до цього хлопця?


Може бути, моя проблема здасться багатьом читачкам надуманою, але для мене вона цілком актуальна. Тому всім, хто після прочитання моєї сповіді захоче написати щось схоже на «немає проблем і з

Відбулася ця історія років зо два тому, на той момент я ще жила в селі у своєї мами. Будинки були прості, дерев’яні, суміщені. І був у нас сусід, дядя Ваня

У нас в сім’ї ростуть чудові діти, сину п’ять років і дочці один рік. Коли синові виповнилося п’ять років, ми вирішили відзначити цей день не як зазвичай, а подарувати дитині

Джерело