Дворюрідний брат Іван влетів на мою кухню: – Чому моя мати заповіт на тебе написала? Адже у неї я є, і внуки? Коли мій двоюрідний брат Іван одружився і привів дружину в будинок до своєї мами, вони не вжилися. По хорошому, брату було б забрати дружину і йти на орендоване житло, але моя тітка Орися – дуже м’яка людина. І пішла вона, переїхала до моєї мами

Дворюрідний брат Іван влетів на мою кухню:

– Чому моя мати заповіт на тебе написала? Адже у неї я є, і внуки?

…Коли мій двоюрідний брат Іван одружився і привів дружину в будинок до своєї мами, вони не вжилися. По хорошому, брату було б забрати дружину і йти на орендоване житло, але моя тітка Орися – дуже м’яка людина. І пішла вона, переїхала до моєї мами.

За останні роки Іван з дружиною Ганною жодного разу не приїхали до моєї тітки. Вони просто викреслили її з життя, насолоджуючись простором тітчиної квартири. Тітка Орися жодного разу не бачила своїх онуків, Аня була проти, вважала, що, спілкування з недоумкуватою, на її думку, бабусею погано позначиться на дітях. А тітка Орися – дуже добра і тиха людина, яка сама виростила сина.

Я з дітьми постійно їздила в гості до мами. І прекрасно бачила, з якою тугою дивиться на дітей мамина сестра. Мені стало так її шкода, що я запропонувала тітці Орисі показати хоча б фото її онуків. Вона з радістю закивала. Я зайшла на сторінку Ганни, відкрила фотографії та віддала телефон тітці, показавши, як гортати.

Тітка Орися цілу годину ридала над моїм телефоном, милуючись онуками.

Приблизно через тиждень після цього візиту, до мене в квартиру з’явилися злющі Іван з Анею. Вони з порога почали на мене кричати, що я – безсовісна аферистка, і збираюся залишити їхніх нещасних дітей на вулиці. Що у мене немає сорому, що в’язниця по мені плаче.

– Що, втерлася в довіру до моєї матері? Моїх дітей без квартири зібралася залишити? Чому моя мати заповіт на тебе написала? Адже у неї я є, і внуки! – влетів накухню Іван.

Вони стояли і кричали на мене, а я дивувалася, в чому справа. На крики родичів вийшов мій чоловік.

Почувши, як вони мене ображають, чоловік їх вигнав, пригрозивши спустити зі сходів. Вони пішли, волаючи, що цього так не залишать.

Я відразу подзвонила мамі, раптом там у тітки Орисі щось трапилося. Та й поскаржилася на необгрунтовані незрозумілі звинувачення. Мама у відповідь зам’ялася. Потім зітхнула, вибачилася і все пояснила.

Після того, як тітка Орися плакала, побачивши онуків на фотографіях, мама вирішила їй допомогти. Вона пустила серед родичів чутку, що тітка Орися написала заповіт, і аж ніяк не на свого сина. Мама подумала, що якщо Іван злякається залишитися без квартири, то, хоча б, приїде до своєї мами для розмови. А там, дивись, і онуків привезе, щоб на жалість натиснути.

Але мамин план пішов не за планом.

Коли чутки досягли вух, для яких вони призначалися, Аня з Іваном оскаженіли. І розбиратися вони попрямували не до мами Івана, а до мене. Вони, чомусь, вирішили, що раз я так часто буваю у своєї мами, то і тітці Орисі  там я мозок промила і заповіт на себе випросила. А, оскільки винуватець ними був знайдений, то і прийшли вони до мене. А тітці Орисінавіть не подзвонили.

Ось так. Народжуй дітей, виховуй, душу вкладай… А виростають подібні Івани, одружують на ганнах, і на матір їм все одно, головне, щоб квартира з-під носа не спливла.

Я б, якщо чесно, на місці тітки Орисі, так і зробила – написала заповіт на когось, тільки не на вдячного сина.

Але тітка Орися так не зробить…

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!


Джерело