Ользі не було куди тікати від тих людей, тому вона вискочила на вулицю з немовлям на руках!

Події розгорталися з такою швидкістю, що Оля часом сумнівалась, що це життя, а не сон чи фільм жахів.

До Сашка у неї були дуже сильні почуття, тому вона й закривала очі на те, що він мамин синочок, думала, що з часом зможе його перевиховати, й він стане справжнім чоловіком. Лише коли вона одружилась, то зрозуміла, що це була її наївність. Чоловік не хотів змінюватися, йому подобалось не відповідати за своє життя, щоб все вирішувала мама, щоб вона говорила, як їм жити й чим займатися.

Звісно, з часом Олі почало набридати, що про кожну дрібницю у їхньому житті була повідомлена свекруха. Не раз вона просила чоловіка, щоб той більше не ділився з мамою всім, він їй обіцяв, що більше це не повториться, а потім, через годину, йдучи у магазин, розповідав про цю розмову по телефону мамі.

Мало того, що свекруха знала абсолютно все про їхнє життя, так вона ще й обожнювала втручатися особисто у все, тому Оля щодня слухала докори про те, що вона не так готує, не так прибирає і, взагалі, неправильно живе.

⁃ Що ж це за вареники такі з кулак величиною? Ти старайся тонше тісто розкачувати! Мій Сашко таких їсти не буде, — докоряла свекруха, постійно знаходячи нові причини.

⁃ Буде їсти все, що я зроблю, вибору у нього не буде, — відповідала Ольга з роздратуванням та насмішкою.

Зовсім недавно ремонт у дитячій кімнаті робили перед народженням малюка, й вирішила Оля, що пофарбують стіни у зелений. Це був її улюблений колір та й психологи говорять, що він заспокоює, але свекруха мала на все свою думку.

Побачивши зелену кімнату аж скипіла, вияснилось, що вона ненавидить цей колір, і вже наступного дня Сашко перефарбовував все в оранжевий. Оля лише похитала головою, сил сперечатися у неї не було, ось-ось на світ мала народитися їхня дитина.

З народженням сина все стало лише гірше.

Тепер Оля мала менше часу постійно слідкувати за чоловіком, і свекруха ледь у них не ночувала з переконанням у тому, що сину мало уваги від дружини, тому вона повинна її дати. Звісно, докори продовжувалися і лише наростали.

Одного разу Оля таки не витримала. Сталось це ввечері, коли Сашко уже повернувся додому, але дружина була зайнята приготуванням ввечері й не помітила, у яких брудних черевиках він повернувся.
Звісно, свекруха, яка вкотре прийшла до них у гості, не пропустила таку причину дорікати невістці й, можливо, Ольга знову б віджартувалась, якби вперше за довгий час Сашко не подав голос.

– Мам, ти не хвилюйся, ми її ще навчимо нормальною дружиною бути. Перевиховаємо!
Оля, мовчки, покинула кухню, зібрала свої та синові речі й почала одягатися та взуватися, лише тоді син зі свекрухою зрозуміли до чого все йде, намагалися її зупинити погрозами, а потім вмовлянням, але вже було пізно.

Оля точно знала, що у батьків знайде спокій та щастя, а тут її більше нічого робити, краще вже без чоловіка, ніж з таким, який не має своєї думки.

Джерело