Марія продала квартиру, бо хотіла будинок будувати. Але будівництво йшло повільно, а потім і зовсім зупинилося. Марія з донькою Анною пішли жити в однокімнатну квартиру до мами. Бабуся добре розуміла, що через витівки Марії, її внучка може зовсім залишитися без житла. Щоб цього уникнути, свою квартиру вона вирішила записати внучці, проте не встигла. Через пів року з’явилася тітка і зажадала продажу бабусиної квартири

 

– Я розумію, що твоєї провини тут немає, це все моя донька, через неї ти можеш на вулиці опинитися. А я б дуже цього не хотіла. Я пропоную ось що. У мене крім цієї однокімнатної квартири нічого більше немає. Тільки у вас і того немає. Знаючи характер своєї старшої дочки, Віри, вона після того, як мене не стане, зажадає паювання. А мені б цього не хотілося. Просто сходи до юриста і уточни, як правильно зробити – заповіт написати чи дарчу? Хочу, щоб ця квартира тобі залишилася.

– Бабусю, ти чого? Невже ти підозрюєш, що тітка Віра прожене нас? Вони ж з мамою рідні сестри. Не потрібно ніякі заповіту. Ми зможемо домовитися. Нам все повернуть, ми зможемо добудувати будинок.

– Люба моя, ти в силу свого віку дуже добре ставишся до людей, – похитала головою бабуся.

Бабусі не стало через кілька тижнів після цієї розмови.  А через пів року до них заявилася тітка Віра. Настала черга спадок ділити – продавайте квартиру і віддавайте мені половину. Я свою частину між дітьми розділю.

Тільки тепер Анна зрозуміла, що бабуся говорила правду.

– Тітко Віро, та вона ж недорого коштує. Адже будинок старий, перший поверх, район поганий. Давайте хоч не зараз її продавати. Адже нам жити зараз ніде. Ми коли візьмемо в кредит нову, переїдемо, то цю розділимо.

– Не хочу я чекати нічого. Мені зараз потрібні гроші. Я вже з ріелтором домовилася.

– Ми ж рідня! Куди ми подінемося?

– Мені все одно. Мені потрібні гроші.

І після цих слів вона поїхала. А потім прийшов ріелтор, який швидко знайшов покупця.

Довелося Марії з Анною зібрати речі і переїхати в сарай на дачній ділянці. Мати погано себе почувала, навіть в лікарню потрапила. Тепер Анні довелося витрачатися ще й на лікування мами.

Але були і добрі новини. Минув тиждень і Анні повернули все вкрадене. Довелося продати це і зняти житло. Забирати маму з лікарні. Дівчина навчалася в університеті. А мати влаштувалася на роботу.

Пройшов рік і Анна вийшла заміж. Дуже вдало. Чоловік допоміг їм добудувати будинок. Знайшов гроші. А до своєї тітки Анна більше ніколи не зверталася. І навіть не дзвонила. Не довіряє вона більше їй. І взагалі, ця ситуація навчила дівчину, що довіряти нікому не можна і завжди треба надіятися лише на свої сили.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.


Джерело

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩