ВІДТОДІ У НАТАЛКИ З’ЯВИЛАСЯ ТАЄМНИЦЯ. ВДОМА ДІВЧИНА КАЗАЛА, ЩО ЙДЕ ДЗВОНИТИ ПОДРУЖКАМ У РАЙЦЕНТР, А САМА, ПРИЧЕПУРИВШИСЬ, ЩОДНЯ ЙШЛА НА СІЛЬСЬКУ ЗУПИНКУ – ВСЕ ЧЕКАЛА НА ДИВО

 

У селі зупинка стала найпопулярнішим місцем, оскільки тільки там був найкращий доступ до мобільного зв’язку. Наталка і сама сюди щодня приходила. Для місцевих ця зупинка такий собі центр «світського життя» — себе показати, людей побачити. Дівчина теж довгенько чепуриться перед тим, як прийти туди. Телефонує подружкам із райцентру, обмінюється з місцевими приятельками новинами. Але і вдосталь наговорившись, дівчина додому не поспішає. Є в неї таємниця, про яку знають тільки вона, Наталя, і Він — так називає молодого чоловіка, імені якого дізнатися не встигла.

Все сталося місяць тому – вона, вчителька початкових класів, поверталася з оздоровчого табору, де працювала вихователем. До райцентру дісталася пізно, майже надвечір, і зрозуміла, що останній автобус вона вже втратила. Наталя присіла на лавці і спостерігала, як на містечко опускається вечір. Тож спочатку навіть не звернула уваги на великий чорний автомобіль, що безшумно підкотився й зупинився. За матеріалами.

— Дівчино, вам куди?

Наталя здригнулася від несподіванки:

— Ви це мені?

— Так.

— У Бугаївку…

— То сідайте…

Вона нерішуче підвелась і замешкалася: а чи сідати в машину до цього незнайомця?

А він, помітивши її вагання, заспокійливо мовив:

— Сідайте, не бійтеся. Доїдемо швидко і з комфортом. Давайте ваші сумки.

Водійські дверцята відчинилися, й з авто пружно вийшов високий молодий чоловік, забрав усі Наталчині сумки та пакети й акуратно склав у багажник.

— Дякую… — розгубилася дівчина.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩