ВІДТОДІ У НАТАЛКИ З’ЯВИЛАСЯ ТАЄМНИЦЯ. ВДОМА ДІВЧИНА КАЗАЛА, ЩО ЙДЕ ДЗВОНИТИ ПОДРУЖКАМ У РАЙЦЕНТР, А САМА, ПРИЧЕПУРИВШИСЬ, ЩОДНЯ ЙШЛА НА СІЛЬСЬКУ ЗУПИНКУ – ВСЕ ЧЕКАЛА НА ДИВО

 

Та вже хвилин через п’ять від її розгубленості не лишилося й сліду. Говіркий хлопець сипав жартами, розпитував, звідки їде, де живе, ким працює. Розповів, що сам їде у відрядження в сусідню область, якраз повз їхнє село.

— Значить, мені пощастило, — сказала Наталка. — Бо всім, хто їхав мимо, було не по дорозі.

— Можливо, це мені пощастило, — відповів водій. — Пощастило, що зустрів таку гарну дівчину. І буду вам дуже вдячний за номер вашого мобільного.

Після хвилини вагання Наталка продиктувала кілька цифр, якими взагалі не дуже квапилася ділитися зі сторонніми. Записав номер у свій мобільник.

— А ваше ім’я, будь ласка?

— Наталя. Але… село наше лежить у низині, зв’язок є тільки на пагорбах. На них треба спеціально виходити, щоб зателефонувати, тому навряд ви до мене додзвонитесь, — пояснила.

— Ну що ж, давайте домовимось, о якій годині вам зручніше приймати мій дзвінок. Коли ви виходите на пагорб, щоб комусь зателефонувати?

— Під вечір, десь о сімнадцятій…

— Домовилися. В цей час я вам і телефонуватиму.

Незнайомець підвіз Наталю до самого дому, весело попрощався і, різко розвернувши авто, помчав своєю дорогою.

Той день і змінив життя дівчини, бо відтоді у Наталки і з’явилася таємниця. Вона постійно чекала на дзвінок незнайомця, ім’я якого так і не встигла спитати, зате голос його впізнала б серед сотень. Вдома говорила, що йде дзвонити то подружкам у райцентр, то у відділ освіти, то хоче переговорити зі своїми колегами. Якось мимохіть подумала, що хлопець міг би і свій номер їй залишити, адже так було б зручніше — зателефонувала б і не чекала дарма. Тому що за місяць, який минув від їхньої зустрічі, він… так і не зателефонував. Наталя розуміє, що за цей час він, може, про неї вже й забув. Але продовжує виходити на пагорб — щовечора, саме о сімнадцятій…

Адже ще жевріє надія в серці дівчини – може, він загубив її номер, а, може, поїхав закордон, чи, можливо, він просто її перевіряє. Не знає Наталя, що й думати. Але цей випадок дав їй стимул – щодня вона чепуриться і йде на зупинку, а раптом – саме сьогодні станеться диво. Такі ми, жінки, любимо чекати дива.

Таїсія ЦЕГЕЛЬНА.

Фото ілюстративне – pinterest.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩