ВІДТОДІ МИКОЛА ЩОДНЯ ЗАХОДИВ У ГОСТІ, КАЗАВ – ОГЛЯНУТИ КОРОВУ. ТА ЗРОЗУМІЛО БУЛО, ЩО ПРИХОДИВ ДО ЛЮДМИЛИ. ВОНА ЗОВСІМ СКОРО ОФОРМИЛА РОЗЛУЧЕННЯ І ПЕРЕЇХАЛА ДО МИКОЛИ. ТАК, НАРЕШТІ, ВОНА ЗНАЙШЛА СВОЄ ЩАСТЯ В РІДНОМУ СЕЛІ

 

Зростаючи у дружній родині, де батьки люблять і поважають одне одного, Людмила і сама мріяла про таку ж сім’ю. Її мати все повторювала, що милішого краю, як їхнє село, немає, і що «Де народився, там і згодився». Тому Людмила і не збиралася нікуди їхати, але подруга Марійка трохи змінила її життєві плани.

– Людмило, подумай, ти тут пропадеш, зачахнеш. Ось я після школи в медичний поступатиму, лікарем стану. І ти гайда зі мною до міста. Бодай освіту матимеш, а в село завжди встигнеш повернутися. За матеріалами.

Ось так і поїхали подруги шукати кращої долі. Місто нагадувало дівчині мурашник – люди постійно кудись поспішали. Пригадалися слова мудрої бабусі: «В місті, як у тісті, а без грошей нема що їсти». Марії до медичного потрапити не вдалося, вирішила спробувати наступного року. А Людмила пішла на курси перукарів.

Людмилі з роботою пощастило зовсім несподівано. Після закінчення курсів вона прогулювалася центром міста і побачила вивіску з назвою салону. Дівчина набралася сміливості й увійшла.

– Раді вас бачити, – зустрів її адміністратор. – До якого майстра записані?

– Добридень. Я не до майстра. Я сама… майстер… І дуже хочу у вас працювати.

Адміністратор зробив великі очі:

– А ви домовлялися про зустріч, вас чекають, ви від кого?

– Я… ні від кого…

– Ну, добре, проведу вас до власниці салону. Господинею виявилася приємна жінка з красивими сірими очима.

– Взагалі вакансій у нас немає. Але скажу відверто, твоя сміливість мені до вподоби. Беру на випробувальний термін. А там побачимо.

Наступного дня дівчина вже працювала. Андрій був її першим клієнтом, який став не просто постійним відвідувачем салону, а й залицяльником. Їхні стосунки розвивалися стрімко, і Людмила не сумнівалася, що справа йде до весілля. Але чоловік на її почуття відповів зрадою. Мати тоді просила Людмилу повертатися в село, але дівчина вирішила залишитися.

Вочевидь, від самотності вирішила вступити на заочне відділення до педагогічного вузу. Минуло довгих три роки, поки оговталась і стала помічати навколо себе чоловіків. Одного разу до неї підійшов хлопець:

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩