ВІДТОДІ МИКОЛА ЩОДНЯ ЗАХОДИВ У ГОСТІ, КАЗАВ – ОГЛЯНУТИ КОРОВУ. ТА ЗРОЗУМІЛО БУЛО, ЩО ПРИХОДИВ ДО ЛЮДМИЛИ. ВОНА ЗОВСІМ СКОРО ОФОРМИЛА РОЗЛУЧЕННЯ І ПЕРЕЇХАЛА ДО МИКОЛИ. ТАК, НАРЕШТІ, ВОНА ЗНАЙШЛА СВОЄ ЩАСТЯ В РІДНОМУ СЕЛІ

 

– Можна познайомитись з такою чарівною панянкою?

Борис вчився у цьому ж вузі, тільки на два курси був старшим і якраз писав дипломну роботу, а за якийсь час запропонував:

– Людо, виходь за мене заміж.

Наприкінці літа зіграли скромне весілля. І Людмилі здалося, що вона стала щасливою. Але…

– Напевне, нам не варто поспішати з дітьми, – через півроку заявив чоловік.

– Чому? – дивувалася дружина.

– Ми ще зовсім молоді. Може, за кордон поїдемо.

Їй зовсім не хотілося нікуди виїжджати. Так минуло ще два роки. Людмила пішла працювати до школи. Все просила чоловіка народити дитину, а він відтягував. Тепер вони часто сварилися. А Люду не покидали погані думки, що вона вже ніколи не стане матір’ю. Однієї суботи зібрала речі й поїхала до мами. Борис навіть не запитав, коли повернеться. Пригорнулася до матері і відразу зрозуміла, що більше ніколи не поїде з рідної хати. А ввечері захворіла корова і викликали ветеринара.

– В гості приїхала, Людмило, чи як? – дивився на неї Микола.

– Назовсім, у місті добре, а вдома найкраще, – впевнено відповіла.

Микола був вдівцем з двома дітлахами. Як казали про нього односельці: «Вдовець — дітям не отець, бо й сам круглий сирота». Чоловік після того вечора ледь не щодня заходив у гості. Казав – оглянути корову. Та зрозуміло було, що приходив до Людмили. Вона зовсім скоро оформила розлучення і переїхала до Миколи, якого щиро покохала. Тепер у них дружна сім’я і троє слухняних діток – двоє синів чоловіка і одна спільна донечка.

Рідна сторона таки подарувала Людмилі чоловіка і діток, а з ними і щастя…

Оксана ВОЛОШИНА.

Фото ілюстративне – ciudad.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩