Олесі залишалося вчитися ще один рік, і я боялася, що під час моєї відсутності вона спробує забрати у мене Артема

 

А відразу після випускного вечора у Артема не стало батька. Він був найстаршим у сім’ї, а за ним ще дві дівчини. Під час прощання вони гірко плакали, а Артем стояв мовчки, свердлячи очима в землю. Через кілька днів він сказав мені, що не поїде в місто — мати не зможе одна його вивчити, та й господарством потрібно комусь займатися. Я заплакала ще сильніше, ніж його сестри — було страшно розлучатися так надовго, я навіть поривалася теж залишитися в селі, але мама сказала, щоб я не вигадувала і не ганьбила її — вона працювала вчителем, і хто як не я повинна була вступити до вузу. Олесі залишалося вчитися ще один рік, і я боялася, що під час моєї відсутності вона спробує забрати у мене Артема.

Їхала я з мамою, але він не соромлячись прийшов мене проводжати. Ми відійшли вбік в очікуванні автобуса і вже вкотре клялися одне одному у вічній любові і вірності. Коли той, нарешті, під’їхав, здіймаючи пилюку з сухої дороги, ми з мамою зайшли в автобус, а Артем подав нам сумки. Протиснувшись до вільних сидінь, ми сіли, і я відразу ж припала до скла. Він стояв на дорозі і махав мені вслід. Я ще довго не могла відвести погляд від вікна, щоб мама не побачила моїх сліз.

Далі буде…

Продовженням історії читайте завтра на нашому сайті.

Фото ілюстративне.


Джерело

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩