Купили квиток і встигли заскочити в салон в останній момент. Людей було набито, як оселедців у бочці. Ми стояли біля самих дверей. Синочок був у мене на руках. Ми намагалися тримати хоч якусь дистанцію, але куди ж там! Люди ледь не в потилицю одне одному дихали

 

— Тьотю, а чому у тебе такі зуби?

Тітонька не образилася і добродушно відповіла:

— Вони металеві, онучку. Мої справжні мишка з’їла.

І ще для переконливості клацнула ними. І тут Ілля видав:

— Та ти Баба-Яга чи що? І залізяки поставила собі, щоб вовків їсти?

Ми від сорому не знали куди подітися. Вибачилися перед жінкою. Але варто сказати, що вона не образилася, а тільки засміялася по—доброму. Ні все ж таки чим далі від столиці, тим народ добріший.

Вам теж так здається?

Фото ілюстративне.


Джерело

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩