– І ви вирішили невістку прописати? Не робіть цього, пожалієте – сказала мені паспортистка

 

– Точно.

По дорозі додому син з невісткою обговорювали поведінку тієї жінки, а я все більше сумнівалася в тому, чи правильно я поступила. Минуло пару днів, я вже забула про цей інцидент. Ми зустрілися з батьками невістки, відзначили сімейне свято і зажили розміреним життям.

Через півтора року у мене народився онук. Звісно, його теж прописали у мене. Я була не проти, але і моєї згоди ніхто не питав.

Пройшов рік – син з невісткою розлучилися. Коментувати причину я не буду, адже мене хвилювала зовсім інша проблема. Невістка не захотіла виписуватися з моєї квартири, перший час навіть з’їжджати не планувала.

Після офіційного розлучення я ввічливо попросила виписатися невістку. Я навіть не думала, що вона мені відмовить. Вона була налаштована категорично. Чимало нервів я витратила на те, щоб домогтися справедливості. Розбиралися ми з нею в судовому порядку. Невістка приносила якісь довідки, документи, тому і мені довелося звернутися до тої жінки.

– Я знала, що ми зустрінемося з вами знову. Правда, думала, протримається шлюб довше, – сказала паспортистка.

Я переконалася в тому, що виписка – це сама мерзенна процедура. Чи шкодую я про свій вчинок? Ні, адже ніхто не знає, як могла скластися доля.

Джерело

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩