У Валентини пропала дочка, залишивши їй чотирирічну онуку. Коли минув перший розпач і Валентина усвідомила, що втікачку їй не знайти, то, змусивши замовкнути біль, образу і страх – жінка, вже в похилому віці, взялася виховувати Яринку сама. І тут неочікувано для всіх приїхала звідкілясь мама Ярини Ліда. Раптом захотіла стати мамою своїй дорослій дочці

 

А мораль цієї історії така: “Що посіємо, те й пожнемо.”

Валентини не стало. Квартира бабусі залишилася Яринці. З мамою вона не спілкується, а Лідія знову десь завіялася…

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!


Джерело

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩